У тьмі світів, у листі сірих днів,
Серед байдужості земних утопій,
Крізь плин часів, самотніх вечорів,
Веде мене дорога у неспокій.
Нехай важка ця стежка у життя,
Нехай на кожнім кроці чорний терен,
Я серед темряви тебе знайшла!
Ми разом доторкнулися до неба!
Я хочу бути ангелом твоїм.
Не йди, бо вже не буде світла…
Не буде того світла уві млі,
Де наша кров трояндами розквітла,
Де наші сльози смутком на землі
Тихим дощем і росами пролиті.
Лиш там, де доля нитки золоті
Пряде, і ріже їх щомиті.
Нехай же ніч ті сльози забере!
Та коли серце сповнене пітьмою,
Поки наша надія не помре:
Дай мені руку, чуєш, я з тобою!
Гарно! 
