Був вчора океан: тули до рани.
Легенькі хвильки. Просто благодать...
Маленький човнику, це лиш омана.
Шукай мілку ріку. Вона тобі під стать.
Куди? Куди пливеш супроти ночі.
Не виживеш. Погибель там твоя.
Він Тихим зветься лише поза очі,
А в тебе, човнику, ні весел, ні руля.
Він розбиває всіх об буревії.
Від злої пристрасті конають кораблі.
Він - океан ... страшна стихія.
Навіщо, човнику, така любов тобі.
Іще не пізно корму завернути.
І ти це добре знаєш. Та усе ж...
Ця місячна доріжка - путь в нікуди,
ти вже приречений по ній пливеш... пливеш…
Оксана Максимишин-Корабель
Літо 2013р
