Кричить душа! Волає! Плаче!
Від болю, розпачу, біди!
Від сліз обпечена неначе,
Мене за сльози не суди!
Їх не ховаю! Не стидаюсь!
Та де їх стільки вже взялось?
Я з побратимами прощаюсь!
Їм тут померти довелось!
Їх кров і досі на бруківці
І душі їхні серед нас!
Сліз не ховайте, українці,
У цей страшний, трагічний час.
Твої ровесники країно!
Пліч-о-пліч також їх батьки!
Вшануй героїв Україно!
Свої їх вбили покидьки…
Закриті очі, а на лиця,
Неначе усмішка зійшла!
Як будуть жити їхні вбивці?
Їх кожна мати прокляла…
Життя віддали за свободу
І їх ніхто не заставляв!
Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!
Героям слава! Слава! Слава!
І пам'ять вічна у серцях!
А монументом їм ДЕРЖАВА!
І жовто-синій в небі стяг!
22.02.2014 р.
Переконливо, патріотично! Влучно добрали слова, аби виразити поток емоцій.
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці дні нічого не міг написати. Просто заціпило. Емоції, почуття дійсно зашкалювали!
Мабуть так треба, щоб перекипіло, а потім душа почала говорити.....
"Якщо такі сини в народу,
То він таки народом став!"
гарні слова.. дійсно в таких подіях формується нація..
Герої не вмирають!
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Здається іскра – спалахне країна,
Та чи буде вогонь цей Благодатний?
Яким із нього вийде Україна?
Чи кожний з нас буде на подвиг здатний?!
15.08. 2013 р.
ID: 443552
Це слова з вірша написаного пів року тому! Перечитую минулорічні вірші і сам лякаюсь своїх пророцтв!
Занадто дорого заплатили!