Ми падали
Від втоми цієї
Бо падаллю
Я став зі сторінки своєї.
Ми думали
Хотіли тут торжествувати
Та спіткнулися
Об поріг, коли зайшли в палати.
Ми бачили
Реальність, та вдавали що сліпі
Тільки тлумачили
Сторінки життя на прозорому столі.
Нам відкривались
Незримі світу таємниці
Але продались
Вони, забравши наші лиця.
В руках крутився
Найсильніший ураган
Та він відбився
Страхом, який у нас, начебто, і не бував.
Ми падали
Ми знали, що буде внизу
Й злякалися
Як тільки пізнали в страху суть.
Як тільки відкрили
Ми двері до пустого дому
Ми розбилися
І стали непотрібні нікому.
