Давно зрозуміла що жить важкувато
Типова студентка, контрактна основа
В батьків я не можу й копійки прохати
На всяку роботу я завжди готова
З самОго початку, як тільки вступила
Запхнувши в кишеню всю гордість й відмовки
Посилки важкі по квартирах носила
Собі заробить щоб на хліб та обновки
Нормально все йшло, до пори і до часу
Була на плаву і в навчанні й в кар`єрі
Але як у фільмах-одного я разу
На очі потрапила бабі-мегері.
А що тут казати? Мій бос красень, добрий,
Трудяга ще той, персонал поважає,
Вдягається стильно, веселий, хоробрий,
Тому і не дивно що дівчину має.
А дівчина та..ну добряча зараза
Скоріше за гроші полюбить людину
Та ні, це для неї навряд чи образа
Бо рідко натрапиш на схожу тварину.
Звільнили..ну сталося, що вже поробиш
І я час від часу там десь підробляла
Але ж небагато на цьому заробиш
Тому я і далі невпинно шукала.
Звичайно, чудово коли є друзяки
Хоч душу відвести в компанії можна
Вони всі у мене ще ті забіяки,
Але допоможе й підтримає кожна.
Так от, одна з них мені якось казала
Що в неї для мене робота хороша
Адресу швиденько мені написала
Додала,що буду купатися в грошах.
Приходжу, на вивісці «Школа моделей»
Скептично віднеслася, але як буде
Заходжу в скляні величезнії двері,
Той день я ніколи в житті не забуду.
Ось тут купа дів довгоногих і гарних
Усі дуже стильні, круті що казати
Здається немає дурних і вульгарних
Була б я не проти отак працювати.
Знайшла я мужчинку в однім кабінеті
У нього лице було досить знайоме
Згадааала..читала про нього я в неті
Відома людина - Альбертус Ольйоне
Він пильно дивився, ні слова не мовив,
Лише підійшов, покрутив і пощупав
І потім нарешті до мене промовив
«Ти знаєш красуне, я дещо задумав»
«Сенсей»- як просив він його називати
У бізнес свій кликав, мене у моделі
На подіум, одяг щоб демонструвати,
Бо мав десь проходити показ у Делі
Йшли дні, на підборах я вчилась ходити
На голову книги невпинно складали,
Як одяг дібрати, що, як, з чим носити
Новісінький імідж мені підбирали.
Пустили на подіум, два рази впала,
Зламала підбор, від Ольйоне вловила
Такої ганьби ще ніколи не знала
Всю ніч на балконі сиділа й ревіла.
На ранок прийшла вся запухша й дурна
Сенсей розлютився, й сказав в дикім гніві
«Прийти на роботу, та ще й з бодуна?
То це не моделі! Так роблять повії!»
Ось так, попросили з агентства мене
І сесія скоро, усе це лякає
А що далі буде? Куди занесе?
Так шкода, та цього ніхто і не знає
Екзамени я завалила усі
Мені не дають жодної перездачі
Про це повідомлять родину в листі
Та дала адресу я нашої дачі.
Поперли з гуртожитку, «щастя» яке!
Сижу я у друзів і грошей не маю
Скажіть, ну за що мені горе таке?
Що далі робити у себе питаю..
Поради від вас я чекаю завжди
Можливо хтось має для мене роботу?
Куди мені далі подітись….піти?
Врятуйте будь ласка дурепу-голоту
. Вірш цікавий, але нічим не можу допомогти 
