Чужоземцями зневолений
На розпуттях обездолених
Од насильства і свавілля
Наш народ конав з безсилля.
Він - погноблений, принижений,
В батьківських просторах скривджений,
Гнувсь мов та билина Божа,-
Та ламатися негожа.
У сумних кобзарських думах
Стогін відчаю на струнах
Був як поклик до повстання –
Братства вільного єднання.
По сплюндрованих обійстях
Поступово розгорівся
Відчайдухів шал бентежний -
Гнівний - мов вогонь безмежний.
За Дніпровськими порогами
Січ козацька перемогами
І поразками відверто
Підняла свій дух упертий,
Щоб на землях опанованих
Віра наша, закарбована
В животворнім воскресінні,
Дзвонами гула – ми вільні!
