Анно, назви в мою честь сина.
Я обіцяю: він буде щасливим.
А коли восени, під тином,
Ми збиратимем теплі сливи,
Розкажи йому правду, Анно,
Про ненависть, війну і зраду,
Про життя, утрачені марно,
Розкажи йому правду про правду,
Бо ні́чого нам ховати.
Діти знають ворогів поіменно,
Вони старанно завчають дати,
Наші діти визначають моменти,
Найбільш зручні, щоб почати стріляти.
І син твій прийде уранці,
Втомлений, та щасливий.
Він знищить усіх поганців,
У нього ще стане сили.
Твій син захищатиме честь дому,
А потім плестиме коси онуці.
І, поборовши зневіру й утому,
Він прокладатиме шлях у кроці.
Твої ключиці плекатиме вітер,
Твої пісні дощі віднесуть до моря.
Ми є там, де є наші діти,
Хоч комусь здається, що ми не поряд.