Червоним став троянди цвіт
і плющ розкинув чорноту.
Кохана, ваш від’їзд у світ
Несе лиш відчаю сльоту.
У небі лагідна блакить,
Зелене море, вітер стих.
Боюсь завжди, що прийде мить
І втрачу вас я в днях страшних.
Набридло падуба гілля,
Самшиту полиски живі,
Безмежні стомлюють поля,
Усе набридло – та не ви!
*Нудьга (англ.)
Paul Verlaine
Spleen
Les roses étaient toutes rouges
Et les lierres étaient tout noirs.
Chère, pour peu que tu te bouges
Renaissent tous mes désespoirs.
Le ciel était trop bleu, trop tendre,
La mer trop verte et l’air trop doux.
Je crains toujours, — ce qu’est d’attendre
Quelque fuite atroce de vous.
Du houx à la feuille vernie
Et du luisant buis je suis las,
Et de la campagne infinie
Et de tout, fors de vous, hélas !