Вони вже не вернуться
До домівки рідної своєї
Вже не посміхнуться
Не розкажуть про власну Одісею
Не побачать рідної землі
Не побачать ріки, верби, кручі
Не почують, як співають соловї
Не побачать свої ліси дрімучі
Не зустрінуть світанок у вісні
Не пройдуться по вранішній росі
Не почують рев Дніпра
Не побачать його води
Не відчують його подих
І не зустріне їх вже дітвора
І не зачарує вже дівоча врода
І рідні не почують їхній крок біля двора
І не обнімуть їх з порога
Їм до небес уже пора
Їм до небес вже путь, дорога
І в Україні всі вже знають
Що Герої не вмирають
До небес вони ідуть
Героїв завжди пам’ятають
Вони в серцях наших вічністю живуть
