Пітьма зсуває вже знайомі штори,
Хтось відмотав цей фільм назад,
Щоб знов прийшло до України горе,
Сліпим рабам вчепивши горб.
Кричати? Плакати? Сердитись?
Як далі жити за війни?
Клясти? Надіятись? Молитись?
Ми – світло у руках пітьми!
Її лапища в’їлись нам у шию,
Але МИ – світло цих ночей!
РФ не пролама нам спину,
Пітьма не пожира таких людей!
Бо ми – це світло!
Ми – потік єдиний!
Ми на своїй святій землі,
Не одинокі світлячки,
Що лиш зібрались на хвилину.
Ми – корінь світла
Вже на виході з пітьми.
18.02.2015 р.
