Ходити по колу,
з роками те ж саме,
картина банальна,
не проза й не драма...
Читати новини,
в усіх соцмережах,
банальна картина,
з суцільних обмежень...
І жити як робот,
нестача повітря,
ущільнений побут,
і сіра палітра...
Щоденний маршрут,
без зайвих зупинок,
на серці редут,
із сотні сльозинок...
Без права на хибу,
побільше мовчати,
а зранку знов німби
свої надягати...
По колу і знову
у темряві пустка,
така ось промова,
із нервів лиш згусток...
Такі невеселі
думки проти ночі,
літали в оселі,
і муляли очі...
Черговий мій рік
повільно втікав вже,
із слів цей потік,
як ряд відображень...
Не все ж це є сумно,
й не сірість тотальна,
це просто відлуння,
картина банальна...
