Заплющені очі шукають.
Примарна картинка зворотніх думок.
Давно язики заплітають.
Невігласи темні з торбами пліток.
Навіщо кривити душею?
У сітях брехні лиш копита та хвіст
В кінці нас накриє землею,
І лишиться чутним бісівський свист.
Долоні холонуть. Зникають.
Останні промінчики сонячних барв
А люди ще кволі. Не знають.
Про скупчення паразитуючих лярв.
Я бачив тебе випадково,
Над нашою прірвою поспіх дрімав
Ще посмішка тепла, раптово
Про шлях твій я зовсім нічого не знав.
Колись милувався бутоном
Чорна троянда в розквіті сил.
Тепер все звучить іншим тоном
У грудях частина бурштинових брил.
Заплющені очі шукають,
Момент коли можна тепло зберегти.
Вагання поволі щезають.
В лютневім стрибку поруч будеш не ТИ.
