Окутує пронизливим холодом,
Виморює постійним голодом...
Щось крижане є в вроді
Серця, любов'ю спаленого.
Кидатимуться вустами,
Захочуть зцілити опіки...
Музика вже не всмоктує,
Я вже не знаю, що спокій,
Сон і реальність
Справді існують.
Немає правильності
Чи неправильності
У цьому сумі.
Є чоловік
І є жінка,
Які у сумі
Мають давати небо...
Тільки це все не треба.
Чуєш прощальну мелодію?
Окутує пронизливим холодом,
Виморює постійним голодом.
Залишайся хоча б горем,
Постійним горем в мені.
