Напевно, всетаки буває, кохання душу забирає, кохання зводить розум й тіло, нечаче листя шелестіло... і мліло мліло душу гріло , звивалось плакало бриніло ... забрало розум взяло все... і не залишило нічог о, лиш тільки того перед Богом щоб я моливсь моливсь моливсь... це є пропасна сила.. і випускають кігті крила солодко душачи вбива... і моє серце розбива, що так двеніло, так хотіло , пожити ,дихати , рости ...та це вже так пусте... а ти , а ти як ангел непорочна , ти чиста й мокра брудна й клочна ... ти просто вбєш мене ...
