Майнули ластівки грайливі,
Насвистуючи на тепло,
В каштанів свічі догоріли,
І видихнув із легкістю бузок.
Скидають пух тополі,
Як піджаки у спеку білі комірці,
А він як сніг завис стіною,
Лягаючи від танців під траву.
Ранковий аромат безмежний -
Зняла акація з бутонів бігуді,
Змастивши їх солодким медом,
Щоб путались ідеї в голові.
Траву скосили, терпне сік,
Півонія дратує спеку,
Її зустріну знову лиш за рік,
Але не жаль, що я далеко,
Бо дике небо бачить її сміх,
І бачу я пелюстки в ньому,
Як бачить мій неспокій ніч,
Одна для всіх і тут, і вдома.
26.05.2015
