Рідненька Моя!
.
Ти була сонечком при житті, яке зігрівало мене з синами своїм теплом.
Всі, хто спілкувався з тобою, одержував великий заряд енергії. Ти випромінювала своє тепло для всіх.
І я до останніх хвилин життя буду вдячний Тобі за це.
Спи спокійно, Моя Рідненька!
.
Сонце світить в вишині, зігріває душу,
Оживляє все навкруг тим теплом своїм.
Так до Тебе вже іти я постійно мушу,
Щоб зігріла Ти мене образом твоїм.
.
Споминаю весь цей час я усі дрібниці,
З яким смутком подавав я Тобі водиці,
Твої очки споминаю, добротою вдячні,
І тепло ніжненьких рук, й рухи необачні.
.
Ти, як сонце, зігрівала нас своїм теплом,
Була ластівкою в небі із струнким крилом,
До усіх ішла завжди Ти радо, із добром,
І енергію вливала в душі всім кругом.
.
Я щасливий до безтями, що Тебе любив,
І з Тобою, якщо б можна, ще життя прожив.
Ти завжди для мене була світлом маяка,
Що освічував дорогу все наше життя.
.
Але що тепер поробиш… Є закон життя,
Що живе все неодмінно кане в небуття,
Не вдалось іще нікому вічно тут прожити,
Тож прийдеться мені й далі до кінця тужити.
.
Мушу я за час, що буде, всі справи зробити,
Обіцянки, що давав я, вчасно завершити.
Бог поможе мені, вірю, ще трохи пожити
і прохання Твої скромні до кінця рішити.
.
Твій Володя
