Цей листопад повинен все змінити,
Цей грудень, може ця весна.
Не дам себе морально я убити,
Дивлюсь на світ, немовби навісна.
А може зазирнути, на карниз?
І крил позичити у птаха на балконі?
Влаштую я оцей малий сюрприз.
Візьму його, зігрію у долоні...
Летіти буду високо з небес,
А потім навпаки, коли навчуся.
Та зараз я – страшний і лютий пес,
Як вирвусь звідси - далеко помчуся.
Мій голуб сизий, заздрісно мені,
У тебе крила і свобода-небо...
А в мене в грудях жар від пломені
І спокою запекліша потреба.
Цей листопад повинен все змінити,
Цей грудень, може ця весна.
Та час не в силах я вже зупинити
Німа душа вже стала голосна.
