Дзвонять дзвони…
Не поема й не повість.
Я лечу в невагомість,
І втрачаю свідомість,
Бо лечу в невідомість,
Незворотньо притьмом.
І подій випадковість,
І діянь незборимість.
Ще не втрачена совість,
Ще не страчена юність
Хоч нелегкий підйом.
Я лечу у безмежність,
Чи то пак, у безмірність.
Де єднання? Де спірність?
Думав закономірність,
А виходить облом.
Відчуваю нестримність
Часоліку невпинність,
І його швидкоплинність.
Мимовільну провинність
Дзвонять дзвони Бім – Бом!
Дзвони дзвонять Бім – Бом!
27.03.2010р.
