***
Не плач ,не розривай маленьке серце
Мені теж боляче ,не можу підійти...
Як завжди обійняти і з кімнати
Крачати: “Вася ,я тебе ще проведу!”
Не плач,побережи себе...Прошу...
Твоїм синам потрібна сильна мама,
А я до тебе більше не прийду
І це прощання буде в нас останнім...
Ти не дивися так на цю страшну труну,
Не намагайся все в деталях памʼяти...
Ти памʼятай ,як я тебе люблю
І буду завжди з неба зберігати...
Я підійду до тебе...Хочеш? Обніму?
Можливо тобі стане так простіше...
Я перетворюся на вранішню росу
І від вітрів травневих буду шаленіти...
Я буду поруч кожен день...
Нас більше не розділить вража відстань,
Нарешті я пройдуся під дощем
І ти мене не зможеш насварити...
Я полечу в Париж і спробую знайти
Серед численних вулиць ,лиш одну людину
Яка мені припала до душі,
Яку по дружньому завжди любила...
Як будеш розмовляти з ним скажи,
Хай береже себе і посміхається частіше
І знай,що в будь який момент
Він у біді ніколи не залише...
А памʼятаєш ти колись завжди,
Боялась переходити дорогу
Тепер, будь ласка, перш ніж перейти
Поглянь ,а чи не має перешкоди...
Так хочеться тобі допомогти,
Зробити все, щоб ти була щаслива,
Але ти вже підкорюєш цей світ,
Хоча в душі ти зовсім ще дитина...
Побережи себе ,прошу...
Адже у тебе трішки хворе серце...
Я перетворюся на вранішню зорю,
Щоби тобі дорогу освітити
Побережи себе ,побережи себе,молю!
Мені шкода ...Та я не повернуся
Я перетворюся на пристрасну весну
І разом з вітром заплітатиму волосся...
Неплач,будь ласка,бо тобі
Від цього стане тільки гірше...
Ти головне пиши свої вірші
Кожного дня і якомога більше...
Пробач мене,мені уже пора...
Мене покликали великі справи...
Чекай мене ,коли прийде весна
Я заспіваю вже беззвучні серенади...
Прощай...І більше не сумуй..
Я розумію,що дається це не просто .
Розвій свої неприязні думки
І щоб задумане тобою все збулося...