Більше немає надії,лиш втома,
Не треба тебе уже більше нікому.
Про тебе згадають можливо…напевно,
Коли знадобишся,коли буде треба.
А зараз лиш тиша-стояча і мертва,
Така невблаганна,повсюди,весь час.
Хтось подзвонив,причулось напевно,
Тиша з тобою бавиться певно.
Зараз ти тільки як квітка самотня,
Про яку вже забули,лишили в саду,
Так і загинеш ти бідна,забута,
Про яку і згадають,та вже не спасуть.
Не воскресить тебе чиста водичка,
Не запахнеш ніколи,вже зник аромат,
Лиш впадеш додолу,як мертва травичка,
Яку не врятує вже спів солов’я.
І проведе тебе в мертвий світ тиша,
Єдина,хто був з тобою весь час,
Вона була з тобою так часто,
Що стала для тебе звичкою,
Звичкою,що погубить тебе без кінця.