Так хочеться надійного плеча,
Щоб разом витримати горе.
І знати,що в цьому світі не сама-
А двоє,в хвилину радості й негоди.
Так хочеться в зимовий вечір
Комусь заварювать горнятко чаю.
Тонути в погляді його й казати:
"Таких, як ти, я більш не знаю"
Як добре ж бо з кимсь жити в унісон.
Ділити разом чорні й білі смуги.
Прожити все життя, неначе сон.
Без гіркої самотньої муки.