Мамо, ранкова моя зоре,
Куди не піду – вкажеш мені путь,
А те майбутнє, скла́дне, неозоре,
Переживу, як всі переживуть.
Тату, хранителю моїх снів,
Якою б не була – завжди обіймеш,
Підкажеш, прийдеш янголом вві сні
Чи наяву будь-яку втому знімеш.
Мамочко, мальва моя пурпурова,
В нас стільки з тобою дискусій було..
Справа в тому, що ти завжди права,
Як би мені не хотілось того.
Таточку, мій добродушний наставник,
Доки я буду іти по стежках,
Ні, не забуду тих слів наостанок:
- Доню, життєва дорога важка!
Ніби недавно недоспані ночі
Біля колиски проводила, нене..
Матінко, вибач за стомлені очі,
Деякі зморшки і втрачені нерви!
Як часто, тату, казав мені фрази:
- Сильною будь – подолаєш усе!
Рідний, пробач за часткові образи,
Я завдяки тобі вірю у себе!
Батьки, вас любитиму я до нестями,
Так хочу, щоб ви були вічно живі…
І вперше за все, що прожила життя
Звернуся до вас так, як треба – на ви…
ID:
610024
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.09.2015 23:07:49
© дата внесення змiн: 28.09.2015 23:07:49
автор: Наталька Коваль
Вкажіть причину вашої скарги
|
