Попередь його наперед,
Що найважча з усіх утрат
Насправді не смерть,
Що найгірше буде тому,
Хто залишиться тут в живих,
Пам'ять, - я кажу йому, -
Складається із осердь
І пташиних крил.
Пам'ять, - я кажу йому, -
Найважчий удар,
Найкоротший стяг,
Страх починається з того,
Що я не побачу
Твого лиця,
Сонце зникає на
Сході,
Розчиняється у ріці,
Часом найкраща совість –
Крововиливи і синці.
Добре тому, хто мав
За що помирати,
Ми прийшли, коли залишились
Тільки
Наснага і стіни,
Не залишилось
Навіть любові,
І найболючіша втрата –
Та, із якою ти залишаєшся
Наодинці.
Тому попередь її про
Можливість померти
Дарма,
Без усяких причин,
Бо смерть не вартує
Ні перемог, ні знамен,
Бо у жодному із імен
Немає стільки Вітчизни,
Як на теплій шкірі
Ребер
Позад твоїми
Плечима.
