У вирій лелеки летіти зібрались
І вітер так солодко в листі співає,
Човником хвилька тихесенько грає,
Метелик зове в його шати убратись,
Духмяні троянди красою напились,
А думи мої у майбутнім згубились…
Зовуть і зовуть мене з ними помріять,
А я над землею боюся злетіти,
Не вірю я в віру, сліпу, необачну,
Кохання зову, бо лиш з ним я є зряча…
Надію плекаю у грудях безмежну,
Що щастя каблучку одіну нарешті,
Що птахом злечу я у простір всевишній
І буду щасливою в світі безмежнім.
І моє крило відросте, заживиться
І третім буде, як у вільної птиці…
І буду літати по всюдих усюдах
З тобою, з собою, зі світом шаленим,
Й щасливими будем, бо тим лиш живемо,
Лиш дай відрости ти крилечку малому!
Не вірю, я знаю що буде із нами,
Кохання лиш бачить, що інші не знають…
Трикрилими птахами підем з Зорею,
Трикрилими птахами люди безсмертні…
29.08.2016
