Веди мене у сни свої, веди,
де осінь вже малює візерунки.
Вкривають там, осінні холоди,
найкращі долі нашої дарунки.
Вже осінь барви розкида свої,
немовби долі лінії малює.
Мелодії осінні, в сни твої,
струну кохання нашого дарує.
Там літо, ще манило нас у даль.
Cміялася зеленая діброва.
Та осінь, вже вкриває у вуаль
кохання наше, літне калинове.
Калинове кохання - вічне літо,
і не страшні йому, осінні холоди.
Веди у сни, де серцем все зігріто
і я залишусь тут з тобою назавжди.
Автор Лариса Мандзюк
