-Боюся, він просто рейдер,
Хапає чужі серця,
Полює на живця,
А кожним залицянням
Тамує одну з потреб...
У цьому твоя межа,
Короткий шматочок сторі,
Звичайно бути актором
В шаленому ритмі повторів,
Коли усі в тебе в покорі,
Нелегко. У цьому і шарм.
Безжальна така любов.
Не думай, що не прийде,
Тебе все одно знайде,
Зі стелі якось впаде
Чи з неба на плечі зійде,
У квачик зіграє з тобою,
І в тобі загине актор..
А знаєш, що тебе вразить?
Не слово або бажання,
Не назва його "кохання",
Не скарги чи нарікання,
Не дівка твоя остання,
А те, що не буде відрази.
Вона не настане відразу,
І потім не буде сказу,
Знайомого вже екстазу,
Нічого. Одне лиш тепло.
Раніше так не було.
-Він думатиме: "Все одно.
Пройде, все на світі проходить!"
І це його щира брехня.
Питаєш чому не виходить
Забути людину? Щодня,
Всю ніч, кожну мить, щохвилини
Вона у твоїй голові.
У серці, від скронь і до ніг.
Вселилася чомусь і не спить,
Гуляє у твоїх думках,
Героєм у твоїх рядках,
Смакує у твоїх битках,
На одязі в білих нитках..
Живе у тобі, і магнітом
Ти з нею проводиш все літо,
А потім майбутнє життя...
Така от, мій рейдер, любов.
І як не пручайся від неї,
І як не гаси той вогонь,
Згорить все до самої стелі.
-А він у минулім дракон,
На віки вже стане веселий...
ID:
692208
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.10.2016 13:41:34
© дата внесення змiн: 03.10.2016 13:41:34
автор: Наталька Коваль
Вкажіть причину вашої скарги
|
