Шумить за стіною злива,
Дощами вмивається місто,
І ти це сприймаєш як диво
В квартирі, де брудно і тісно,
Я тихо зітхаю. Втома.
Мовчу, витираючи попіл,
Нізвідки нудьга несвідома,
В нікуди зникає подив,
Востаннє сміються ранки,
Кохаючи свою волю,
І наші рідкі світанки,
Зникають слідом свідомим,
Моя невідома тиша.
Гукає болючий спомин,
Коли ж ти мене залишиш?
Сьогодні я буду вдома.
