Ця скорботна земля, мов ряднина, просочена кров"ю.
В ній між шпальтами грунту щемить нестихаючий біль.
Перкалевий туман вповиває засмучені зорі,
Як стежками минулого йде одинока Рахиль.
І гукає дітей. І співає для них колискову,
Пестить смуток рясний, найніжніші шукає слова,
А у такт її пісні гойдаються сонні діброви.
Наче там, в підземеллях, ворушиться пам"ять жива.
Розривається простір. На тлі лахманини епохи
Бачу сивого реббе,він небо благає: "Рахем!"
Обездушеним привидом рідний народ катастрофа,
З демонічним цинізмом закине в гортані печей..
Над могилою яру зайнявся нелюдськості полюс,
На очах у батьків - шматували малят палачі.
І дивилася мати, безумна від страху і горя,
У могилу родини, де бути їй разом з дітьми..
Мов тавро на історії - чорний базальт божевілля.
Що вп"ялося терниною в груди моєї землі.
Вона стогне ночами, вітрами голосить з Рахиллю:
Люди,більше ніколи! Тож будьте нарешті людьми!
******
Нині людство ще раз біля краю розтятого рову.
Зіштовхне у безодню безжальна ненависті мить.
Вічність плаче про це кам"яними сльозами менори.
Між живими і мертвими грізним арбітром стоїть!
Коли човником тоне в заплавах багрянцевих захід,
На гладких валунах іще довго жевріє печать,
Що вночі розцвітає червоними краплями маків...
Ця земля - не німа. Вона права не має мовчать!
Майстерний вірш про криваві знущання над єврейським народом. Але українців за часів 2-ї світової, загинуло 8-10 мільйонів по різним підрахункам. Моя бабуся розповідала, що німці ходили по селах, забирали хлопчиків (бо майбутні воїни) затовкували їх у сараї і спалювали. Тому жінки, як могли хлопчиків перевдягали у дівчаче вбрання. Та це - лише маленький приклад. Але чомусь про це не дуже говорять. Так, загалом. Хоч, я співчуваю і євреям теж.
Яна Корженевська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..шкода, що не дуже акцентують увагу на тому, до яких катастроф людство може призвести ненависть одне до одного. Не потрібно природніх катаклізмів, чи хвороб. Людина людину буде позбавляти і гідності, і права на життя у вишукано-жорстокий спосіб. Історія мала вже не один кривавий прецедент. Шкода,що ми й про вершину айсберга згадувати не хочемо, не кажучи вже про основу..Дякую за відгук. Рада, що читаєте
"Нині людство ще раз біля краю розтятого рову..." Так, дійсно, є таке відчуття... Не дай Боже...Написано так, що моторошно стає... Гарний твір, хоч і сумний. у третьому з кінця рядку слово "іще" вискочило зайвий раз
Яна Корженевська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ярославе, рада, що Ви зрозуміли про що я. Моторошно до тремору було самій, коли бачила все це перед очима. Не просто бачила - фізично вічувала..Дякую за відгук - мені це дорого. І за виправлення теж
Зворушливо, торкається душі... Тільки, антисемітів тут повно.
Яна Корженевська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...їх і тоді було повно. Не можуть люди зрозуміти ціни ненависті. Тому і подібні криваві прецеденти таврують історію..Але поки Бог дає розуму - мовчати про нацизм у будь яких його проявах - злочин! Дякую за відгук!Рада, що торкнулося. А антисеміти..бережи їх, Боже, від себе ж.
Яна Корженевська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...писала після ознайомлення з історичними довідками і фотографіями. Довго не могла дописати,бо подумки сама стояла у тих подіях,що вистужували кров. Дякую за відгук! Мені це дуже важливо було почути.