Бриг… Бригантина…
Красиві обоє як Боги…Спитайте Ви менЕ,- чому я в мажорі,
І усмішку щастя ховаю в рукав…
Тому, шо в складному бурхливому морі
Я гавань знайшов, яку довго шукав…
Сказати,що тиху – ніяк не посмію,
Шумить Бригантина, потроху штормить…
Чи Бриг - старожил на мить згасить надію-
Прилине у гавань... Безрадісна мить…
Коли ж все до ладу - ця гавань – подія,-
Тихесенька хвиля колише менЕ…
Мені довподоби це,- в щасті я млію,-
Підношений Бриг… Мрія нас не мине…
Одне до одного стаємо бортами,-
Й чуттям віддаємось,- показую все…
Вже повна довіра гуля поміж нами,-
Вже можем творити ніжнючі есе!...
На майна вітрила… Вже спільна машина…
Вже поршень з ціліндром говорять про суть…
Для Брига все це - найщасливіша днина,
Бо всі ці події до щастя ведуть…
Спитайте менЕ ви,- чому я в мажорі,
І усмішку щастя ховаю в рукав…
Тому, шо в складному бурхливому морі
Я гавань знайшов, яку довго шукав…
Радію за Вас, Яноше, і не тільки тому, що знайшли свою гавань, а тому, що вмієте бути щасливим. Скільки людей мають все для щастя, а його не відчувають
Гарний вiрш, Яноше. Це точно, коли досяг мети, про яку довго мрiяв - то е радiсною подiею, приемнi емоцii людину переповнюють.
Тiльки от у 8 рядку ви, мабуть, хотiли написати "гавань", а не "гаван" - Прилине у гавань...