Сцена 6
Храм Ірмінсула. Збоку жертовник друїдів.
НОРМА
Він прийде знов.
Так. Бо я маю віру до Адальджизи.
Він прийде знов. Покірний,
повний каяття, коханий.
О! Солодка мрія
ту хмару, що чорніє,
з мого чола зганяє.
І сонце сяє
так, як у ті щасливі дні,
у дні любові.
(Увійшла Клотильда)
Клотильдо!
КЛОТИЛЬДА
О, Нормо! Мужньою будь!
НОРМА
Що мовиш?
КЛОТИЛЬДА
Бідна!
НОРМА
Розказуй! Розказуй!
КЛОТИЛЬДА
Марно з плачем Адальджиза
просила.
НОРМА
Невже я мала до неї віру?
Мене лишила
і, в горі своїм прекрасна,
злому зрадникові потай явилась.
КЛОТИЛЬДА
Знову прийшла до храму.
Тужна, невтішна,
благає взяти її присягу.
НОРМА
А він що?
КЛОТИЛЬДА
Украсти її поклявся –
з Божого храму навіть.
НОРМА
Зрадник себе так славить.
Та моя помста спинить.
І крові, крові римлян, ось тут
потечуть потоки.
(Норма підбігає до жертовника і стукає три рази у щит Ірмінсула).
Сцена 7
(Зі всіх сторін поспішають Оровез, друїди, барди і жриці. Норма піднімається на жертовник.)
ОРОВЕЗ І ХОР
(Зсередини)
Божа бронза лунає!
(Всі виходять на сцену)
Нормо! В чім річ?
Бо щит Ірмінсула залунав –
що за накази шле він на землю?
НОРМА
Битву, помсту, погибель.
ОРОВЕЗ І ХОР
До миру ще недавно
ти схиляла друїдів.
НОРМА
Тепер до помсти,
смерті, злоби страшної.
Пісні співайте грізні – наш клич до бою!
Битва, битва!
(Битва, битва!)
Крові, крові! Розплати!
(Битва, битва!
Битва, битва!
Крові, крові! Розплати!)
Гибель, гибель!
ОРОВЕЗ І ХОР
Битва, битва! В лісах цих сьогодні
стільки воїнів, як і дубів.
Скоро, наче ті звірі голодні,
скочим ми на страшних ворогів!
Крові, крові! Ці гальські сокири
будем римською кров’ю мочить!
І над вод їх розбещених виром
смерті булькотом кров зазвучить!
Гибель, гибель! Ненависть! Розплата!
Хай звершиться вона розпочата.
Наче колос серпами пожатий,
будуть римлян шеренги лежати.
Кігті вирвані, зламані крила –
так орел цей на землю впаде.
Щоб синів своїх бачити силу,
Бог наш променем сонця іде.
ОРОВЕЗ
Обряд свій сповниш, Нормо?
Можеш жертву назвати?
НОРМА
Це буде скоро.
Ось цей вівтар жахливий
без жертви ще не був.
Та що за шум там?
