Як довго я пишу тобі листа
за почуття невтішні і глибокі.
Зізнання ці тривають неспроста
не день, не два, не рік – десятки років!
Пишу тобі про мрію золоту
у довгі, темні і холодні ночі,
про нашу вишню, щовесни в цвіту,
і про твої глибокі карі очі…
За нашу першу неземну любов,
і наші чисті почуття, невинні.
Дивлюсь, читаю, починаю знов,
та не доходжу і до половини…
Укотре подумки написане порву,
як не знайду єдино-вірне слово.
Так день за днем, за роком рік живу,
спочатку починаю знову й знову...
Усе життя пишу прості слова
про ту любов свою палку, єдину!
Десятки років – а вона жива
й зі мною в небо зоряне полине.
13.08.2017
