Стоїть ясен над водою,
Розмовляє із бідою.
Поряд з ним біліє хата,
Кущик мальви волохатий,
І осика, і тополя,
А за хатою ще й доля.
Гуртом біду проганяють.
Зорі тихі поглядають.
Ріс так ясен сім годочків,
Народив ще трьох синочків.
Росли вони, розростались,
Поки в хаті щастя сталось:
Там з'явилися двійнята –
Слід колисочку підняти.
Попрохали у Ярила
Ізрубати ясенину,
Діточок щоб колисати,
Стали ясен той тесати.
Майстрували-чепурили,
До сволока причепили.
Не годилося колиску
Вішать в хаті надто низько.
Ясен діток колисає,
Матір пісню їм співає:
«Ростіть, дітоньки, здорові,
І розумні, й чорноброві,
Міцні, сильні, мов дубочки,
Головне – не теремочки,
А щоб добрі були душі,
Не росли щоб ви байдужі
До людини і до краю,
Де і гори, й водограї,
Де поля й низькі долини,
Журна пісня журавлина,
Й солов’їне щебетання,
Й козаків святе братання.
Ой, ростіть, мої синочки,
Як прекрасні ясеночки,
Міцні, стрункі ще й високі,
Щоб раділи, й люди, й сокіл.
Личком, тілом щоб красиві,
А ще долею щасливі!»
Та й заснули мама й діти.
Місяць з неба ясно світить,
Ясени ті розважає,
Діткам спать не заважає.
Ясени ж три молоденькі
Стережуть сон діток, неньки,
Ведуть мову із бідою:
«Пливи, бідо, за водою,
Не тривож синів-дубочків,
Хай дрімають їхні очки,
Вдень сміються – не ридають,
А виростуть – не стидають,
Не соромлять свого роду,
Батька-неньки і народу.»
Ясени так над водою
Розпрощалися з бідою,
Не пустили її в хату
Дітям доленьку ламати.
20.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
..."теши, сину, ясенину - буде добре клиння, 
Гаївка
