Безкінечних спогадів пасьянс,
Перешитих білими нитками.
Усе, як завше, зводиться до нас,
Де ми закохані, як перше, до нестями...
В тобі- висоти дивних таємниць,
В мені- безвиході тунелі,
(Тільки дивись, у них не загубись,
Як загубивсь у тонкощах душі моєї!)
Ти навчивсь читать мої думки,
Я ж натомість думать розучилась...
Ти... в моєму... серці...
тільки...
ти...
Я в твоїй любові розчинилась.
Досконало... 
