Солодкі ягоди сухі
на черемшині
а під язиком — як токай
то вже небеснеє
ангеле мирний, доторкай
хай лине пісенька солодка —
до небес
занє у серці солод чує —
єднання пісні і твоїх очес
од дикої цивілізації кочую
я і воскресаю
вже воскрес
волога спідня
кислота гидо́та
а Ти — напроти о́гненна суха
Ти втаємничена у моїх потрохах
потрохи підготовча йме робота.
А, хай.
На що занудний був Ахав,
опо́рочка страшній Ієзавелі —
собаки пекло з’їли, під вікном,
а то нехай,
Хто носить тут пожадливості,
велії.
Сухий осінній заупокійливіший лист
Прошерехкоче, є вітер часу, є сомнамбули:
Слова солодкого не мав їх духу хист:
Слина й земна:
се́рця язик — не знали, хоч і в снах були...
Я ризикую знатись вище їх кохань,
Так Дух підсушить і схова Тебе —
і радуйся, кажу собі,
Що й со́лоди висять
й немає в лісі й в небі гадості
Щось нализався — й не поцілувався... а нехай!
Ти — Солод весь,
Ти лиш така одна.
Ти — вічність,
Ти — й над солод осені! — вікуєш...
Ти — на коліна став — Неопалима Купина!
І, як ніхто не бачить, як мене,
до сліз цілуєш...
04.10.2005
