Блукаєш в замку
Людям і собі самому
До глибини душі
Відразливо страшний …
Ці чорні стіни
І життя такого втома
Пробігла тінь
Летюча миша - рідня твоя відома
Ця вже вдома …
За що покара ця?
Нам це знайомо.
Ніхто не пробачав сліпому …
Що не побачив
Від руки своєї зла …
Тепер чекаєш,
Що сюди прийде Вона
І визволить тебе
Беззахисна, безкорисна, зовсім одна?
Попався її батько у тенета,
Пообіцяв віддати найдорожче
І те, що любить він найдужче.
Мабуть не бачив взагалі нічого крізь свого лорнета …
Красуня та звичайно врятувала
І батька свого, і чудовисько оте,
Поки околиця вся пліткувала,
Немов за гроші продала
Молоде тіло і лице …
Так, знову вдалося когось спасти.
На біс виходили щасливі персонажі.
Немає лиш того, з ким була би щаслива ти,
Не прийняті в казках подібні епатажі …
він про те, що заховано і про що нікому не розповідають ... найбільшої поваги заслуговує той, хто не вважає, що світ йому щось винен ... а навпаки віддячує йому кожним днем свого життя ... дуже мало таких людей ... і саме такий міг би зустрітися їй ... а зустрівся навпаки ...
він про те, що заховано і про що нікому не розповідають ... найбільшої поваги заслуговує той, хто не вважає, що світ йому щось винен ... а навпаки віддячує йому кожним днем свого життя ... дуже мало таких людей ... і саме такий міг би зустрітися їй ... а зустрівся навпаки ...
