Я бачив ворона в дубовім листі,
Здалека ворон,а зблизька папуга,
І біля нього кружляють сови,
Сліпі блудниці, його прислуга.
А ще я в терені бачив птаха
Сірий на вигляд, та не вродливий,
Він трішки більший аніж комаха,
Та дуже гордий та справедливий
Той ворон завжди в тіні ховався
І тільки зрячий знав ту причину -
Що ворон совами харчувався
І він сприймав їх за мертвичину.
Той сіромаха кричав із терна.
«Відкрийте очі, він всіх вас згубить,
Він тільки тішить вас, щоб потім з*їсти,
Він вас не любить! Він вас не любить!»
А сліпі сови того не знали,
Що ворон жадібний, та підступний,
І хто з них жертвою стане завтра,
І хто сьогодні, і хто наступний
А сіромаха бився та рвався,
Йому б ще трішечки стало сили.
Він з тим би вороном поквитався,
Можливо й сови б тоді прозріли.
Та сови знай собі, все кружляли,
Не то блудниці, не то прислуга.
В дубовім кріслі сидів господар
Не то ворона, не то папуга.
