І не зненацька, і цілком всерйоз
Страшить землян глобальне потепління.
Це для всього життя – повільна міна.
Вже ніби тануть полюси. Та – ось!
Природа знов сміється з поголосу.
Ніхто не зна, що в неї на умі.
Дмухнула так на цей вселенський міф,
Так зиркнула, що мало не здалося!
На клич її примчав такий мороз,
Що заздрять ескімоси і пінгвіни!
Пропік ліси й поля, камінні стіни
І змієм в кожну шпарочку заповз.
Підкочується звісно й до людей,
До них в морозу особлива пристрасть.
Щоб вразити, спочатку діє хитрість –
Він слід у слід, поскрипуючи, йде
За кожним. Хто не втік,
З тим заграє.
Не всіх обдурить. Та когось і спійме
Та й зацілує в жадібних обіймах.
А як приспав, то вже й не віддає…
А завтра чим здивують небеса,
Бо на прогнозах оживають гальма?..
Тепло коли ще вдарить, те – глобальне,
А холод вже свій норов показав.
