ГОЛУБИЙ УМИВАЛЬНИК.
Як тільки негарно поступає той, хто підслухує чужі розмови, а ще гірше, коли підглядає у чуже вікно і всюди сує свого носа.
Ми з Вами не такі, але сьогодні зробимо виняток, бо якщо не підслу-хаємо і не підглянемо, то навряд чи дізнаємося про що розмовляє молоде подружжя за сніданком.
Як тільки ми наблизимося до вікна, то відразу стане зрозуміло, що всі посади які тільки існують і не існують в домашньому господарстві за-ймає дружина. Це і астролог і психолог, і бухгалтер і касир, і дизайнер, і…, сто слів за хвилину. ( Остання посада відноситься до неіснуючих професій).
«Ти ж дивись Саша, на роботі не затримуйся, пий чай бо прохолоне, бо знаю я вашу роботу, ось десять гривень, а я помию посуду і збігаю до мами, купиш собі щось до обіду, на вечерю буде жарена картопля».
Сашко ще деякий час переварював вищесказане, потім піднявся з-за столу, обійняв дружину, погладив її по голівці ніби поправляючи зачіску і запитав. Що б ти хотіла найбільше люба?
Міг би й не запитувати відповіла вона, ти ж давно знаєш, хочу голу-бий умивальник і велике кругле дзеркало.
І дався тобі той умивальник подумав Сашко. Зачекай трішечки, ось ви-платимо кредит, купимо меблі і обов’язково голубий умивальник
потішив дружину хлопець, і ніби гербовою печаттю затвердив це поцілунком, а сам собі подумав, мабуть не скоро це буде з такою зарплатнею.
Через п’ять хвилин він уже прямував на роботу і на ходу розміркову- вав: «Так, сьогодні рівно місяць як я відкладаю по десятці, це триста гривень, ще тиждень, і голубий умивальник…» Він уявляв як зрадіє дружина, як буде тішитись своєму капризу та маленька худенька особа, яка пів року назад дала слово бути вірною все життя.
Тиждень пролетів швидко, і у п’ятницю ввечері Сашко ще раз пе-рерахував гроші. Рівно триста шістдесят. Це та сума з якою хлопець з легкістю готовий був розпрощатися незважаючи на те, що півтора місяця залишався без обіду.
А вранці загуркотів двигун старенької «копійки» купленої на подаровані на весілля гроші, і ще задовго до відкриття магазину, Сашко вирушив в дорогу за дорогим подарунком.
Ледь відкрилися двері крамниці як він бадьоро стояв за прилав-ком і постукував пальцями по столу. Мені умивальник, он той, голу-бий, за триста шістдесят.
Продавець посміхнувся, триста шістдесят коштує білиий, голубий коштує триста восімдесят,- купіть білий.
В Сашка ніби щось обірвалося в середині, він вийшов з магазину.
«Ну, і що далі, навіщо мені білий?» пробурмотів він про себе. Настрій був зіпсований на весь день.
На стоянку припаркувалося авто, з якого вийшов поважний чо-ловяга, і Сашко зробив те що перше прийшло йому в голову.
Мужчина, купіть запаску, недорого, просто терміново потрібні гроші, дуже потрібні, ось так, і провів долонею по шиї. Будь-ласка купіть, розу-мієте , дружині хочу зробити подарунок, ніби оправдовувався хлопець.
Скільки ти за неї хочеш, густим басом запитав мужчина.
Двадцять гривень, в очах Сашка блиснула надія. Ось запаска…
Так вона ж геть лиса знову басом прогудів мужчина, але про щось подумав і таки погодився. Ну добре давай, роби подарунок своїй дружині, і з кишені він дістав двадцятку яка зараз вирішувала все.
Можливо в цей час цей чолов’яга згадав себе в юні роки, коли заради коханої готовий був зробити все що завгодно. Можливо в його грудях знову загорілася та іскорка яка погасла так давно, і він подумав, а чи не зробити і своїй дружині хоч малесенький подарунок, таки ж скільки років разом.
А Сашко ніби на крилах летів до магазину. Ось гроші, давайте! І через п’ять хвилин він упаковував у багажник голубий умивальник на те місце, де ще зовсім недавно лежала запаска.
З третього разу запустився двигун, і юнак виїхав на фінішну пряму розбитою Порошенковими фурами «турецькою» дорогою довжиною в дванадцять кілометрів. Він щось наспівував, Це муги-кання було ой як далеке від досконалості, але це була найкраща із пісень, бо лилася вона із самої глибини душі.
І все б то воно було добре, та машину гойднуло вліво, потім вправо,- цього тільки не вистачало, ну от, колесо пробив, ну і день сьогодні подумав хлопець, і вилаяявся.
Сашко вийшов із машини, відкрив багажник з надією що там яки-мось дивом зявиться запаска. Оце так халепа, що хоч, те й роби.
Мимо проїзджали автомобілі, Сашко проводив їх очима ніби чогось очікуючи.
- - -
Ну що, колесо пробив і немає запаски? Можу продать, запасочка як «грім», а то я туди їхав ти стоїш, назад їду стоїш, от я й подумав…
Сашко оглянувся, позаду нього стояв хлопець його ж років і по-кручував в руці брелок з ключами.
Чи може й грошей нема? Запитав «підприємливий благодійник» і заглянув до багажника, то можемо помінятись, я тобі запаску, а ти мені умивальник.
Розумієш, пів року як одружився, перейшов на мінорний тон «благодійник», дружина всі вуха пробубоніла, «хочу голубий уми-вальник, і велике круглее дзекало». А зарплата сам розуміш, та ще й кредит, а тут саме такий випадок… Ось, тримай, запасочка як «грім».
Щось ніби лещатами стисло груди . Сашко відійшов на узбіччя, присів, в голові запаморочилось.
Мимо проходили перехожі. Такий молодий, а вже п’яниця , сказала поважна тітка своїй подрузі і обидві з огидою глянули в сторону Сашка.
Хлопцю геть стало недобре, в очах потемніло.
***
Сашко прийшов до тями у лікарняному ліжку.
Ну що, ожив, посміхнувся лікар, і уже серйозно звернувся до колег, «Здоровий як бугай, просто організм виснажений в результаті недостатнього харчування» Ваша машина, юначе стоїть біля входу в поліклініку. Ось ключі, та слідкуйте за собою».
Машина дійно стояла біля входу, на місці пробитого колеса красу-валася «як грім» запаска, Сашко пробував осмислити все що трапилось.
Додому їхав з відчуттям ніби його побили.
Біля будинку заглушив двигун, ще деякий час посидів у машині, по-тім вийшов і різко хлопнув двецятами. Ну от, ні грошей, ні запаски…
Де це ти волоцюго цілий день мотаєшся? Я вже другий раз обід грію.
Назустріч йшла легко і граціозно, мягко ступаючи на землю та юна худенька особа, яка пів року назад дала слово бути вірною все життя. Вітер ніби бавився її русявим волоссям закидаючи його то наліво, то направо, то моделював якусь причудливу зачіску видаючи з себе не то галантного кавалера, не то модельєа стиліста.
Знала б ти, подумав Сашко, відкрив багажник і остовпів. Там ле-жала запаска, а на ній, віддзеркалюючи в різні боки сонячні зайчи-ки виблискував голубий умивальник.
Високо в небі дрібно ромахуючи крильцями завис жайворонок, він ніби спостерігав, а що ж то воно буде далі… .
Нам з Вами залишається тільки вибачитись перед молодятами за те що трішечки підслухували та підглядали за ними, але ми бажали їм тільки найкращого, ми хвилювалися за них.
***
P.S. Як ДОБРЕ,-що в світі існує якась невидима ниточка, яка зв’язує людські долі. Як ДОБРЕ, коли ДОБРЕ все закінчується, і як ДОБРЕ, що діє ДОБРЕ старинне правило, світ не без ДОБРИХ ЛЮДЕЙ».
ID:
779808
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.03.2018 07:46:09
© дата внесення змiн: 02.03.2018 07:46:09
автор: Вишневецький
Вкажіть причину вашої скарги
|
