Дерево
Він тягнеться до неба
Його душа болить,
Коли листки із себе
Потрібно залишить.
Вони у вирі сірім
Кружляють понад ним,
А він у смутку білім
Не тішиться нічим.
Жовті листочки пада
Йому до ніг старих,
А він, що за досада,
Не дивиться на них.
А він заснув у тиші,
Бо ні з ким говорить,
Лиш тільки сірі миші,
Та вітер шарудить.
