*****
Серце сум дере,
Бо в полон бере
Ворог рідний край,
Що люблю я вкрай,
Адже він один
Мій. Його я син,
А вона – дочка.
Доля вкрай важка
Ця, та ми б’ємось
І не здаємось
Їй. Ми не такі.
Так, украй важкі
Миті ці, однак
Їх здолаєм так,
Щоб уже повік
Не було їх. Вік
Буде мир у нас,
Що прийде́ в той час.
Будемо з ним ми
Щасними людьми,
Так, мов у раю,
В рідному краю
Жити. Світлий час
Цей вже йде до нас
Через ночі й дні.
Нині ми сумні,
Та тоді лишень
Кожну ніч і день
Будемо радіть.
Ніде правди діть.
Євген Ковальчук, 12. 03. 2023
