Летять мої літа, немов та тиха пісня лине...
Курличуть знову журавлі у небі чистім, синім.
Летять мої літа - назад їм вороття немає,
Люблю своє життя, відтак моя душа співає…
Згадав я знову як мені співала Мама колискову,
З тих пір душею й серцем полюбив я нашу рідну мову.
Шкода, дитинство промайнуло, наче сон у літній ранок,
І юності роки спливли немов над річкою тумани.
Летять мої літа, минають осені і літа,
І з ними швидко так повиростали мої діти.
Летять мої літа, на травах рясно сяють роси,
Вже перша паморозь зими укрила мої коси.
Минає день за днем, життя проходить звично, все в турботах,
І друзям я кажу усім: “Все добре - дім, сім`я й робота!”
Та все частіш, щораз, так хочеться назад усе вернути,
Аби ще раз на собі щастя кращих митей знов відчути!
Летять мої літа, і щиро дякую я Богу!
За все, що є в житті, і жити далі маю змогу!
Летять мої літа, минають так вони невпинно,
Та гордий з того я, що народився в Україні.
Анатолій Розумний
01.08.2017
Анатолій Розумний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Так і є! Доречі, я виправив Ваше зауваження - "вернути"/"повторити" на "вернути"/"відчути", звісно, переробивши останій рядок. Дякую за підказку!
Є прогрес у ритміці, Анатолію! І рима... є лише один огріх: "верну́ти - повтори́ти"! 
