Між зливою бійок і вічних докорів,
Живе депутат і тішиться волі,
Його захищають сили небес,
Комічні ілюзії, що він приховав,
Для власного роду надію убив.
Не раз всім упевнено нам заявляв,
Що гроші бюджетні міністр украв,
Але зла підкупність життя не дає,
Країна від голоду пухне, гниє,
А він через раз у церкві з людьми,
Ікони цілує і руки святим,
Купуючи совість немічним горем,
Ховає образи і сміх у душі.
Найвище себе між богів прославляє,
Корону весь день одягає, знімає,
Радіє, що світ прийняв його жарт,
Танцює і славить діло своє,
Законами давить непотрібних людей,
Сліпі підприємства катуючи знов,
Така в депутата до країни любов.
