Поетесі Ользі Седаковій, доктору
теологічних наук, з любов’ю
присвячується
Біда і щастя тим – що ви не Україна
та ви ще чуєте художність
а я косив й тоді безбожних
тепер кошу – тяжко безбожних
аж де руїна
косну й не дихають
косіння і молОдить
високе затамовує всім
подих
та й Бог зачіплює – наповнить –
кожне серце!!
Ви ж і не дихаєте
Він й назбирає із єдиної людини…
Ось! має значення художність!!
одна художність тут працює!
там дихання нема!
бум! і тут легені
вже на дух лицюєм
ви в серці
малохудожня бусурма
в серці тупцюєте!
на однім місці!
Косу хапаєте –
люди-зима, земля-зима!!
Хай вхопить вас удар
святого Божества!
із серця
ви не вийдете
не із своїм…
і в ваше серце – вічні солов’ї!!
Щоб не казала вам канва
«ще мить назад
казав чужі слова»
Та Бог! –
серце його успів…
і Богу – в серце плачуть
з нього і стало все – своїм…
18.05.2019
