Білі квіти є найкращі у світі,
Як же бентежить їхня чистота
Коли навкруг усе біліє в цвіті.
Мене захоплює ця витонченість,
Зачаровує земна простота,
Та одночасно їхня довершеність.
Білі тюльпани чи в полі ромашки,
Трояни сніжно білі- чарівні,
Музикою відгукуються в душі.
І милують моє серце та око,
Таким ніжним цілющим бальзамом
Осідаючи десь в глибині душі.
Тоді зникають сумні думки мої
Згадую свої роки молоді
Повертаючись в давні щасливі дні.
Дякую ВАМ. Я не поет, а ще тільки вчусь,
Знаєте, назвати себе поетом я не посмію. Я неначе той столяр який сокирою хоче зробити стіл, або щось збудувати. В теорії поезії нічого не тямлю, а вчитись уже запізно. Правда добрі люди підказують, підправляють коли щось не так.