Запитав син свого тата: « Зранку ти в сумлінній праці, то чому не в своїй хаті, чи в шикарному палаці?» «Чому в тата Петі й Лесі, магазин в центрі столиці, їздить він на мерседесі, ну а ми на залізниці?» «В них за містом свій будинок, із басейном і більярдом, за кордоном відпочинок, ще вольєр є з леопардом!» «Поясни рідненький тату, ти ж працюєш, не гуляєш, а чому таку зарплату, надзвичайно низьку маєш?» Батько вислухав дитину, ніжно обійняв за плечі, щось залежить рідний сину, і від нас, і від предтечі! Ми звичайні, прості люди, слава Богу є освіта, по життю ми правдолюби, через терни йдем до світла! Не потрібно нам чужого, не живемо на обмані, віримо в добро і Бога, не заходимо за грані! Зрозумієш з часом сину, що добро в житті основа… спілкувалися годину, чоловіча йшла розмова…
ID:
845677
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 21.08.2019 06:06:05
© дата внесення змiн: 21.08.2019 06:06:05
автор: Олег Князь
Вкажіть причину вашої скарги
|
