́́Я знаю!---ти веселкою була!!!
Бо звідки ж в тебе очі променисті?
Веселі зорі в бісики барвисті,
Крізь зморшки серед ясного чола…
Не диво це!—бо діти СОНЦЯ ми!
Ніколи нам дощу не вистачало
В калюжах гратися тобі було замало
І ось уже ти бавишся крильми!
Ще й проти Сонця…Стільки різних барв
Півколом крила різнокольорові.
У ТЕБЕ мабуть вогник замість крові!!!
Ховаєш в грудях ,щоб ніхто не вкрав!
Я знаю!!!---недоторканість душі!
Незайманість дівочості в коханні!
Мінлива райдуга у серці на світанні!
В повітрі лиш …розтануть не спіши!!!
Бо що ж залишиться, коли весна прийде.
Веселка стане … квіткою у полі.
А …що таке та квітка без ЛЮБОВІ!?
Зів’яне в зернятко неплідне і пусте…
Але НАДІЯ в серці не вмира!--
Веселка в Сонці оживає знову!!!
Напровесні півколом кольоровим
Зростають в Небі два її крила!!