А ось і я - подруга ваша- осінь.
Чекали... Знаю, і, як правило, я - тут
Хіба ж не відали, що літа дні минуть?
Вас сонце обсмалило більш, ніж досить
Я рятувати вас від напасти іду.
Ходіть до мене, в тінь мою кудлату,
Зберу перед камином вас усіх
Чимало в мене, тітоньки, утіх...
Дивись, малюк, як квапиться за парту,
І оченята, як ліхтарики, у всіх
Для інших я щабелькою зроблюся
У дивний і незвіданий ще світ.
О, як багато вони йшли до цього літ...
Я цьому літу безтурботному вклонюся,
Як байстрюкові, вкотре вигукну: Привіт!
А ще зберу всіх за столом родинним,
Про успіхи і друзів гомоніть...
Лише не зупиняйтеся, ідіть!
Бо навіть я не зупиню годинник,
Що відчеканює дорогами століть.
Вже час і честь із пустощами знати.
Прийшла по довгожданний урожай,-
Що в молодості вкинеш- то збирай!
То ж годі, любі! Буде пустувати!
Дорога відкриттів гукає поза край.
До праці над собою приступайте,
Час сіяти, щоб було що збирать.
У заповзятих - щедра сіножать.
Напористість мою, вже вибачайте
Ще мушу в ліс, город і поле поспішать.
Читайте, вчіться і ростіть здорові
Знання поза плечима не носить
Тож осінь залюбки у вас гостить
В Мадриді, Амстердамі і у Львові
Отож - до праці! Чи похмуро, чи дощить!
Н. Карплюк - Залєсова
13.09.19.
ID:
849379
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.09.2019 21:26:23
© дата внесення змiн: 11.12.2019 22:41:54
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
