Глянь, осінь як бавиться з вереснем:
В сади посилає осу,
Лякає закоханим березнем
В весняну цнотливу красу,
То встеле долини туманами,
То жовтим укриє листком,
Пливе над полями, лиманами
Сумних журавлів косяком,
У лісі запахне опеньками,
В корзину стрибне маслюком –
Така вже вона, з витребеньками,
Ще й хвастає в річці мальком.
В дощах, у рясних, покупається,
Розбудить озимих зерно,
Врожаєм рясним похваляється,
Смакує вишневим вином.
А вже, коли жовтню запрошення
Пошле на багрянім листку,
Стежки відшукає він зрошені,
По вогкому прийде піску.
Трусне, мов дощем листопадовим,
На прим’яту бляклу траву,
І яблука пізні попадають
У воду пришерхлу в рову.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).