Ювілею як діждалися,
Так до Віктора й примчалися,
То ж на цьому славнім форумі
Пригадаємо історію.
Миготіла уже свастика,
Як в Леонівці рід Власенків
В кінці січня 42-го
Зріс хорошим козарлюгою.
І не встигло життя пікнути
Як назвали його Віктором.
Ох, чекали люди з горені
Над фашистами вікторії!
А здобув собі портфеля він
В інституті будівельному.
Потім стрілася смугляночка,
Краса-Люда, згурівчаночка.
Покохались, одружилися,
В Казахстані потрудилися.
В Броварах став інженерити,
Потім був ще й віце-мерином.
В час читання цього опуса
Він начальником є ОКСа.
Ну, а Людочка-дружина
Народила собі сина,
А тоді і ще й мужу,
Ох, і радий був він дуже!
Бо сини росли пригожі
На батьків, як краплі схожі.
Так піднімем повні чаші
За хороших друзів наших!
Потім вип’єм, заспіваєм
І таке їм побажаєм:
Щоб в сім’ї жили щасливо,
Цілувалися красиво.
Щоб здоров’я й сили мали,
Щоб сміялись, танцювали,
Мали добру щоб зарплату,
Щоб онуків був десяток,
Щоб носи не задирали,
Щоб свій рід не забували,
Щоб і їли і пили,
Що схотіли те й змогли,
І щоб Віктор не був лисим
Ваші Коля і Лариса.
20.01.1992
