Земля здригнулась і бійця жбурнуло,
Вибух снаряду світ цей розколов.
Осколків безліч тіло проштрикнуло,
Відкривши очі, душу не знайшов.
Душа стояла збоку і дивилась…,
Як п’ятірнею загрібав кишки…
З ніг перебитих кров фонтаном лилась,
Стриміла кістка з лівої руки.
Душа хотіла вже піднятись в небо,
Але Господь сказав їй, - повернись,
Йому ще маму обійняти треба,
За неї щиро він щодня моливсь!
Вона не зможе втрату пережити,
Єдиний син, якого я їй дав!
Він виживе і він повинен жити,
Бо він мене молитвою пройняв!
Він в пеклі був, а в рай йому ще рано,
Ото ж нехай повернеться в свій дім,
Бо в мами буде кровоточить рана,
А він в раю страждати буде тім.
Дав санітарам ангелів у поміч
Спинити кров і сили щоби жить…
І перед тим, як впасти вже у кому,
Боєць просив, - лиш мамі не кажіть!
27. 01. 2020 р.
А з яким болем живуть ті, кого це зачепило? Як їм порібна наша підтримка.
